«Мені потрібен психолог чи коуч?»
Це питання мені ставлять досить часто.
І я розумію,чому виникає плутанина. У моїй роботі як wellness-коуча ми говоримо не тільки про сон, рух чи звички. Ми можемо торкатися стресу, емоційного навантаження, складних життєвих періодів, відновлення, реакцій тіла, способу приймати рішення або того, що відбувається, коли ми добре знаємо, що хочемо зробити, але так і не переходимо до дії.
Тож чим коуч відрізняється від психолога?
Одна з моїх клієнток одночасно працює з психологинею і зі мною. І саме її досвід допомагає дуже добре пояснити, як можуть відрізнятися ці два види супроводу.
Вона сказала:
«Для мене ці два види супроводу не замінюють один одного — вони взаємно підсилюють один одного».
Якщо людина потребує психологічної діагностики, лікування психічного розладу або психотерапевтичної допомоги, це виходить за межі роботи wellness-коуча.
Я не ставлю психологічних чи психіатричних діагнозів і не лікую психічні розлади. Якщо запит виходить за межі моєї компетенції, рекомендую звернутися до відповідного спеціаліста.
Wellness-коучинг має інший фокус: як людина функціонує сьогодні у своєму реальному житті, як відновлюється, справляється з навантаженням, змінює звички та знаходить спосіб рухатися до важливих для себе цілей.
При цьому робота з психологом і коучем може співіснувати, якщо вони відповідають на різні потреби й кожен спеціаліст залишається в межах своєї компетенції.
А як ця різниця виглядає на практиці?
Психолог і коуч: різниця не просто в «минулому» і «майбутньому»
Мені не дуже близьке популярне пояснення: психолог працює з минулим, а коуч — із майбутнім.
У випадку моєї клієнтки відрізняється насамперед фокус роботи.
Про свою психотерапію вона говорить так:
«Я працюю переважно над розумінням своєї історії, своїх емоцій і подій, через які я пройшла. Сесії допомагають мені знаходити слова для того, що я відчуваю, дивитися на ситуацію з певної дистанції та розуміти деякі механізми».
У нашій роботі мене більше цікавить:
Як людина функціонує у своєму реальному житті?
Як вона відновлюється? Що відбувається з її концентрацією, навантаженням, енергією? Як вона реагує на тривалий стрес? Що відбувається протягом її звичайного тижня — між роботою, сім'єю, відповідальністю і тим, що важливо саме для неї?
І головне: на що з цього вона реально може вплинути?
Що відбувається в роботі зі мною як wellness-коучем?
Моя клієнтка написала:
«Ти дуже тонко бачиш те, що відбувається зі мною. Тобі вдається "точно потрапляти" в ті механізми, яких я сама раніше не помічала».
Насправді ніякої магії тут немає.
Я спостерігаю і ставлю запитання. Дивлюся, що повторюється. Повертаюся до того, що ми помічали раніше. Як змінювалися фізичний та емоційний стан, навантаження, відновлення? Що людина вже пробувала і який це дало результат?
Ми поступово збираємо картину того, як функціонує саме ця людина.
А далі починається ще одна важлива частина моєї роботи — експеримент.
Що з побаченого ми можемо перевірити або змінити в реальному житті?
Це може бути інший спосіб завершувати робочий день, розподіляти навантаження, повертатися до руху, захищати час для концентрації або реагувати на перевантаження.
А на наступній зустрічі ми дивимося: що сталося насправді?
Що спрацювало? Що не підійшло? Що людина помітила про себе? Що потрібно скоригувати?
Підприємцям ця ситуація добре знайома.
Можна довго аналізувати проблему, вивчати ринок, будувати стратегію, складати плани і все одно залишатися приблизно в тій самій точці.
Особливо сьогодні, коли невизначеність стала частиною не лише підприємництва, а й нашого повсякденного життя.
Ми не завжди можемо передбачити, як зміняться обставини, чи спрацює наше рішення і що буде через кілька місяців. Іноді саме бажання все передбачити й підготуватися затримує нас на етапі роздумів.
У підприємництві для роботи з невизначеністю використовують, зокрема, такі підходи, як effectuation та Lean Startup.
Це різні концепції. Effectuation пропонує починати з того, що вже є в нашому розпорядженні, і поступово створювати нові можливості. Lean Startup робить акцент на перевірці припущень через невеликі експерименти та зворотний зв'язок.
Але обидва підходи допомагають зрозуміти важливу річ: в умовах невизначеності неможливо отримати всі відповіді до початку дії.
Частина необхідної інформації з'являється лише тоді, коли ми щось пробуємо, спостерігаємо за результатом і коригуємо наступний крок.
Іншими словами,частина навчання відбувається в дії.
Я бачу схожий процес і в коучингу.
Людина може багато знати, добре розуміти свою ситуацію, пройти навчання і навіть мати чудовий план. І все ж між «я знаю, що потрібно зробити» і «я реально це роблю у своєму житті» може залишатися великий розрив.
Останнім часом я особливо глибоко працюю з темою «Знаю, але не роблю». Мене цікавить,чому за зовні схожою ситуацією можуть стояти зовсім різні причини: перевантаження, страх помилки, суперечливі пріоритети, звичні способи реагування або план, який просто не підходить до реального життя людини.
Саме тому ще більше аналізу не завжди допомагає.
Іноді корисніше сформулювати гіпотезу, обрати достатньо реалістичний крок, перевірити його в житті й подивитися, що відбулося.
Іноді ми дізнаємося про себе те, чого не могли дізнатися, поки лише думали.
Для мене роль коуча не зводиться до того, щоб допомогти людині ще краще подумати або скласти ще один план.
Мене цікавить, що працюватиме саме для цієї людини і зможе залишитися в її реальному житті.
Мабуть, найцінніша для мене фраза з усього відгуку:
«Ти допомагаєш мені ставати автономною, даючи можливість зрозуміти, як функціоную саме я».
Для мене це дуже точно описує одну з головних цілей хорошого wellness-коучингу.
Щоб людина дедалі краще розуміла:
– Ось так я реагую на перевантаження.
– Ось це справді допомагає мені відновлюватися.
– Ось тут я систематично беру на себе забагато.
– Ось за яких умов мені легше думати й приймати рішення.
– Ось що допомагає мені рухати те, що для мене важливе.
Не тому, що «коуч сказав».
А тому, що людина поступово вивчила себе.
Наприклад, коли питання звучать так:
Як перебудувати життя з урахуванням мого теперішнього стану?
Як відновлюватися при моєму реальному навантаженні?
Чому я знаю, що корисно для мого здоров'я, але зміни не приживаються?
Чому я знаю, що хочу зробити, але між рішенням і реальною дією постійно виникає розрив?
Як залишати сили не тільки на необхідне, а й на те, що для мене важливе?
Іноді потрібен психолог. Іноді — wellness-коуч. А іноді ці два види роботи можуть прекрасно співіснувати.
Моя клієнтка сказала про це так:
«Там, де терапія допомагає мені зрозуміти й прийняти, твоя робота дозволяє мені експериментувати, спостерігати за тим, як це впливає на моє тіло, і поступово повертати собі конкретні ресурси, які допомагають рухатися вперед».
Це не універсальне визначення різниці між усіма психологами й усіма коучами.
Але для нашої з нею роботи — дуже точне.
І, мабуть, саме так я сама сьогодні визначила б одну з головних задач своєї роботи:
Допомогти людині краще зрозуміти, як функціонує саме вона, щоб поступово вона могла краще підтримувати себе сама — експериментувати, вчитися на власному досвіді й мати сили на те життя, яке для неї важливе.

